СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТОК СИМФОНІЇ В КИТАЇ. Симфонічна музика Азійсько-Тихоокеанського регіону ХХ-ХХІ століття.

Опубліковано в журналі "Сучасний освітній форум",

випуск 8, 2024, ISSN:2972-4201

переклад с китайської - кандидат філологічних наук Ма Лімін

СОЗДАНИЕ И РАЗВИТИЕ СИМФОНИИ В КИТАЕ.

Симфоническая музыка Азиатско-Тихоокеанского региона ХХ-ХХI века.

УДК 2.8 7

Куценко Тарас Віталійович, професор Академії музики Університету Чжанцзяцзе, Музичний керівник і головний диригент Філармонійного Оркестру Чжанцзяцзе, Хунань, Китай.
e-mail: terryheimat@gmail.com

Анотація

У даній статті розглядається історичний шлях розвитку симфонічної музики в азіатсько-тихоокеанському регіоні, на прикладі розвитку симфонічної музики в Китайській Народній Республіці. Зачіпаються аспекти етапів розвитку китайської симфонічної музики; становлення китайської симфонічної музики; практика впровадження симфонічної музики в культуру Китаю; вплив "культурної революції" та вертикальна інтеграція симфонічної музики до національної Пекінської опери; історія створення перших симфонічних оркестрів та роль диригентів у формуванні репертуару китайських симфонічних оркестрів; біографії деяких представників симфонічної культури в Китаї, що стояли у витоків розвитку.

Ключові слова: симфонізм у Китаї, формування китайської симфонії, національна специфіка, Маріо Пачі, Чжу Чженьер.

Вступ

Китайська симфонічна музика пройшла прогресивний шлях розвитку від оркестрового письма до неповторної чарівності національної симфонічної музики - китайського симфонізму. У цьому процесі китайська симфонія активно вбирала в себе суть світової симфонічної музики, за короткий термін досягла видатних успіхів і в процесі розкрила свої унікальні особливості. Поглиблене вивчення цих особливостей дає змогу вибудувати чітку історичну хронологію, тим самим розкриваючи якісну траєкторію розвитку китайського національного симфонізму.
Китайська музика і мистецтво XX століття славляться своїм творчим розвитком, серед якого симфонічні твори китайських композиторів, безсумнівно, стали однією з флагманських сил, що рухають китайську музику вперед. Хоча симфонічна музика зародилася не в Китаї, її вкорінення і бурхливий розвиток у Китаї, безсумнівно, стало яскравим прикладом злиття китайської та західної культур. Цей сплав не тільки зміцнює національний символізм китайської музичної культури, а й підкреслює глибоку спадщину і перевагу китайської національної музичної культури. Китай завжди був відкритий для того, щоб вчитися у всіх і ділитися своєю культурною спадщиною зі світом. У міру розвитку економіки країни Китай активно освоює простір для розвитку музики і симфонічної культури, що означає, що китайська культура і світова культура рухаються до нового царства більшої гармонії і єднання.
Неймовірно, але китайським композиторам і музикантам вдалося за дуже короткий термін створити самобутню симфонічну систему, на що в історії західної музики знадобилися б століття. У XXI столітті китайська симфонія сформувала унікальну концепцію та ідентичність, а її вплив не тільки обмежується Азіатсько-Тихоокеанським регіоном, а й перетинає національні кордони і знаходить відгук у всьому світі.
Однак, на жаль, через нездоровий стереотип "пріоритетності" китайська симфонічна музика все ще недостатньо висвітлена і недостатньо вивчена у світовому масштабі. У більшості випадків вона лише згадується як один із розділів в історії сучасної китайської музики, але не досліджується більш повно і глибоко. Тому необхідно тісно інтегрувати розвиток китайської симфонічної музики з історичним і соціологічним тлом культурного життя Китаю, щоб отримати більш повне й глибоке розуміння її багатого підтексту й унікальної цінності.
Новаторство цієї статті полягає в побудові докладної історичної хронології на основі систематичної компіляції та глибокої аргументації історії розвитку китайської симфонічної музики у двадцятому і двадцять першому століттях. Ця хронологія не тільки розкриває динаміку становлення симфонічної музики, а й виокремлює особливості та досягнення кожного історичного етапу.

Етапи розвитку китайської симфонічної музики

Період 1930-1950 років, безсумнівно, став переломним, коли китайська симфонічна музика почала формуватися. У цей період у Китаї почали активно організовуватися оркестри, з'явилися перші оркестрові твори з яскраво вираженою національною специфікою. У цих творах знайшли глибоке відображення соціальне тло внутрішніх воєнних потрясінь і прогресивна діяльність передових суспільних сил Китаю (наприклад, історичний "Рух четвертого травня").
Крім того, слід зазначити, що знаковою подією в розвитку китайської симфонічної музики стало створення першого в Китаї симфонічного оркестру під керівництвом знаменитого італійського музиканта Маріо Пачі (Мей Байці), диригента Шанхайського симфонічного оркестру. Ця подія ознаменувала офіційний старт китайської симфонічної музики і заклала міцний фундамент для її подальшого активного розвитку.

Композитор і видатний піаніст Олександр Миколайович Черепнін глибокодумно зауважив, що концерти маестро Маріо Пачі - це не тільки музичне свято, а й мають далекосяжне значення для освіти та євангелізації. У Китаї маестро Мей Байці відомий як "Майстер музики", і кожна його музична подія супроводжується захопливою симфонічною історією, що допомагає слухачам глибше зрозуміти й відчути сенс і чарівність твору, що виконується. Маестро Мей Байці прагне не тільки інтерпретувати класику, а й знайомити слухачів із новітніми творами сучасних китайських і західноєвропейських композиторів. Він часто випереджає своїх колег, уперше представляючи ці твори китайській публіці. Саме завдяки невтомним зусиллям Мей Байці китайці змогли насолодитися видатними творами таких музичних гігантів, як Респіґі, Равель, Кодай, Барток і Гіндеміт. Попри застереження тодішньої влади, яка не визнавала художньої цінності репертуару, Мей Байці твердо обстоював свої погляди та відбивав сумніви своїм професіоналізмом, видатною виконавською майстерністю та міжнародною репутацією.

Говорячи про розвиток китайської симфонічної музики, не можна не згадати Шанхайський симфонічний оркестр - яскраву перлину в історії східної музики. Будучи одним із найбільш ранніх музичних колективів, створених у Китаї, його попередник сходить до Шанхайського громадського оркестру, заснованого 1879 року. На самому початку свого існування оркестр складався з 15 музикантів з Філіппін, а диригував ним французький флейтист, композитор і диригент Жан Ремюсат (1815-1880). Цей французький музикант пізніше оселився в Шанхаї і привніс в оркестр сутність європейської музики.
Згодом диригентом став німецький музикант Рудольф Бакке. Він привіз вісьмох видатних музикантів із Німеччини та Австрії, щоб ще більше посилити оркестр, і створив систему регулярних репетицій і публічних виступів. Однак після початку Першої світової війни Баркера вислали з країни, оскільки його дії були неправильно витлумачені як допомога німецькій армії, і оркестр на деякий час втратив своє керівне ядро.
У цей критичний момент Мей Байці прийняв естафету і став третім диригентом Шанхайського оркестру. Оркестр продовжував розвиватися під егідою Муніципального бюро промисловості і торгівлі, про що свідчить його назва - Шанхайський симфонічний оркестр Міністерства промисловості і торгівлі. Мей Байці з ентузіазмом і винахідливістю взявся за створення оркестру і після першого прослуховування (16 європейців і 21 філіппінця) активно шукав нові музичні таланти, запрошуючи до оркестру музикантів усіх видів струнних і духових інструментів, включно з музикантами з нічних клубів. Згодом він вирушив до Європи і залучив до співпраці групу професійних музикантів з Італії, Німеччини та інших країн. Під ретельною організацією Мей Байці оркестр поступово перетворився на чудовий симфонічний оркестр, здатний виконувати найрізноманітніший репертуар, заклавши міцний фундамент для розвитку симфонічної музики в Китаї.
За насичений сезон маестро Мейєр не тільки збільшив кількість концертів з 20 до вражаючих 40, а й організував широкий спектр концертів камерної музики, джазових концертів і молодіжних концертів. Він також створив і організував низку унікальних і особливих фестивалів, подарувавши любителям музики безпрецедентний бенкет для очей і вух.
Маестро Мей Байці не менш винахідливий у виборі місця проведення концертів: він із задоволенням виступає в будь-якому концертному залі, здатному вмістити велику аудиторію, і завжди намагається створити для глядачів максимально комфортні умови. Наприклад, він дозволяє глядачам палити під час виступів, щоб зняти втому, яка може бути викликана довгими годинами насолоди музикою, а вікна зачиняє темними шторами, щоб глядачі могли зосередитися на виступі, не відволікаючись на зовнішнє світло. У літню пору маестро Мейбаці навіть не проти перенести свої концерти на відкриті майданчики - у парки та сквери, щоб публіка могла насолодитися прохолодою і водночас зануритися в прекрасну музику.
Плануючи свої концерти, маестро Мей Байці завжди зважав на різноманітні смаки мешканців Шанхаю і прагнув до того, щоб програма і якість виконання були максимально наближені до рівня найбільших західних оркестрів. Це виражається не тільки в ретельному підборі репертуару, а й у граничному прагненні до деталей виконання.

Будучи містом багатьох національностей і культур, Шанхай постійно розвивається під економічним і політичним впливом представників різних країн. Маестро Мей Байці організовував концерти оркестру на "національні теми", такі як "Вечір французької музики", "Італійські оперні композитори" та інші. У 1923-1924 роках він організував шість таких концертів, зокрема три вечори французької, англійської та італійської музики і два вечори російської музики. Щоб збагатити репертуар оркестру, Мебакваре часто їздив до Італії і сам купував ноти, навіть використовуючи для цього кошти італійського посольства.
Концертні програми рідко повторювалися. Щоразу маестро шукав способи здивувати публіку і залучити нових слухачів. В одному з інтерв'ю він сказав, що хоче розвіяти стереотип про те, що музика - це дорого і є привілеєм лише обраних і багатих. Тому його концерти мали дивувати всі верстви суспільства.
Репертуарний смак маестро Мей Байці - одночасно класичний і сучасний. Він виконує класичні твори таких європейських композиторів, як Бах, Бетховен і Брамс, але водночас активно пропагує і цінує сучасну музику та "класичні" стилі XX століття. Завдяки його видатному внеску Шанхайський симфонічний оркестр заслужив високу репутацію як у країні, так і за кордоном, а Шанхай став обов'язковим місцем для відвідування під час гастролей всесвітньо відомих музикантів. Багато професійних виконавців високого рівня і всесвітньо відомі артисти, такі як Франц Крейслер, Артур Рубінштейн, Яша Хейфец, Федір Шаляпін і Джон Майкл Кормак, співпрацювали з оркестром і вписали яскраві сторінки в історію музики.

Становлення китайської симфонічної музики.

1920-1940-ті роки стали періодом становлення китайської симфонічної музики. Хоча перші симфонічні твори китайських композиторів того часу були ще молоді в художньому відношенні, їхній вихід, безсумнівно, став важливою віхою в історії національного мистецтва, ознаменувавши початок і пробудження китайської симфонічної музичної творчості.
На цьому історичному тлі 23 листопада 1930 року судилося стати незабутнім днем. У Великому театрі Гуанмін маестро Мей Байці особисто керував оркестром, щоб завершити прем'єру першого симфонічного твору китайського музиканта Хуан Цзи "Туга за домом". Цей твір, що має неповторний шарм, викликав величезний інтерес публіки й отримав безпрецедентно захоплені відгуки. Пізніше, 18 грудня 1935 року, Мей Байці знову очолив хор і симфонічний оркестр, виконавши видатний твір китайського композитора Чжан Хао "Перемога демократії". Того ж року симфонічний оркестр виконав "Фантазію на тему міських пейзажів" Хуан Цзи, яку зрештою записали на перший диск китайської симфонічної музики, і вона стала неминущим скарбом мистецтва.
За 28 років, проведених у Шанхаї, маестро Мей Байці не тільки залишив свій слід на симфонічній сцені, а й у вільний час присвятив себе популяризації та просуванню фортепіанної освіти. Багато хто з його учнів стали професійними музикантами і викладачами, зокрема Дун Гуангуан, Фу Конг, Чжоу Гуангрен, У Ілі, У Лей, Ян Цзярен і безліч інших гучних імен.
У середині 1930-х років Шанхайський симфонічний оркестр почав працювати над саундтреками до фільмів, демонструючи свою різнобічну мистецьку чарівність: 1935 року оркестр написав "Фантазію на тему міського пейзажу" для фільму "Міський пейзаж"; 1937-го - класичні "Пісні чотирьох пір року" та "Пісні на край світу" для фільму "Янгол дороги", написані талановитим композитором Хе Лутінгом. Обидві пісні були написані талановитим композитором Хе Лутінгом. Варто зазначити, що запис музики Хуан Цзи до фільму "Міський пейзаж" був чудово презентований Шанхайським оркестром під керуванням Мей Байці і зберігся до наших днів. Це не тільки перший китайський інструментальний саундтрек, написаний спеціально для фільму, а й перший записаний симфонічний твір китайського композитора, що ознаменував нову главу в мистецтві китайської кіносцени. До цього в більшості китайських фільмів звучала музика, написана композиторами для концертів.
Однак історія завжди сповнена поворотів, і 1942 року, з приходом японських сил вторгнення, культурне життя Концесії стало суворо контролюватися. Шанхайський муніципальний симфонічний оркестр був змушений змінити назву на Шанхайський філармонійний оркестр. Хоча загарбники хотіли, щоб Мейбекі продовжував залишатися диригентом, стійкий італієць відмовився співпрацювати.

Наступні чотири роки Мей Байці присвятив навчанню грі на фортепіано, даючи безцінні приватні уроки гри на фортепіано багатьом китайським музикантам. Однак 3 серпня 1946 року великий музикант помер від інсульту.
Хоча його життя було недовгим, внесок Мей Байці в популяризацію західної класичної музики і розвиток професійної музичної освіти в Китаї незмірний. Під його впливом і під його керівництвом Шанхайський національний оркестр перетворився на професійний оркестр світового класу, здатний з легкістю виконувати музичні твори будь-якої складності, стилів і жанрів. Успіх оркестру також надихнув китайських педагогів на відкриття першого вищого музичного навчального закладу в Шанхаї, надавши цінні можливості для навчання і платформи для подальших музичних талантів. Студенти росли під чуйним керівництвом викладачів оркестру і після закінчення навчання ставали його основою. Можна сказати, що Мей Байці - не тільки один із найвідоміших іноземних диригентів у Китаї, а й незамінна фігура в розвитку китайського симфонічного мистецтва.
Хоча Шанхайський симфонічний оркестр був заснований за ліцензією західноєвропейської країни, деякі китайські історики стверджують, що цього факту було недостатньо, щоб визначити народження і розвиток національного симфонізму. Вони стверджують, що оркестр, створений британськими, французькими, німецькими та італійськими музикантами, у чомусь відрізнявся від культурних потреб і естетичних звичок китайської публіки. Спочатку оркестр складався майже винятково з іноземців, і хоча пізніше до нього приєдналися два китайські музиканти, той факт, що іноземні оркестри на той час працювали в умовах загарбницької країни, можливо, справив певний вплив на національну культуру, але ці впливи не були безпосередньо пов'язані із самостійним розвитком китайського симфонізму як такого.

Симфонічна практика.

Під час війни опору Японії китайці почали організовувати репетиції симфонічного оркестру, а 1940 року, коли столицю перенесли до Чунціна, музиканти з Шанхаю та Нанкіна вирушили до нової столиці. Їх було так багато, що Сунь Ке, президент Китайсько-радянської культурної асоціації, на зібрані кошти створив "Китайський симфонічний оркестр" і планував організувати патріотичний виступ до четвертої річниці війни. Цей проєкт привернув увагу Музичної консерваторії при Нефритовому палаці та Чунцинського радіо. Керівники консерваторії та радіостанції також взяли участь в організації симфонічного оркестру, і в річницю війни три симфонічні оркестри виступили на одній сцені, щоб підтримати дух патріотизму. Незабаром понад 50 невеликих планових оркестрів стали брати участь у публічних концертах, щоб надихнути публіку.
Після закінчення війни Китайський симфонічний оркестр повернувся в Нанкін. Директором і головним диригентом оркестру призначили Лая Квока Цуена, а пост диригента згодом зайняв Ву Хо Іп. Після поразки Гоміньдану 1948 року Китайський симфонічний оркестр переїхав до Гуанчжоу.
У цей період почалося створення китайської симфонічної музики. Молодий і багатообіцяючий композитор Хуан Цзи написав першу в Китаї симфонічну увертюру "Ностальгія".
Молодий і багатообіцяючий композитор Хуан Цзи написав першу в Китаї симфонічну увертюру "Ностальгія". За нею послідували оркестрова увертюра "Тайванський танець" Цзян Веня, оркестрові твори "Національне визволення" і "Симфонія священної битви" Сянь Сінхая, а також оркестрова адаптація національної мелодії "Сендзідема" Хе Лутіна.
На тлі воєнних років у творах незмінно проявляються сильні патріотичні почуття та піднесення творчих сил. Саме в цей період глибоке розуміння й освоєння музичних ресурсів Західної Європи було особливо важливим і глибоким. Оркестрові твори демонструють характерний сплав найкращих зразків східної та західної музики: у них уміло поєднуються суворі композиційні норми західної музики з унікальними прийомами китайської народної музики, що дає змогу виразити китайські мелодії в акордовій структурі західноєвропейського романтизму. Глибоко усвідомлюючи недостатність симфонічної музики з погляду глибини й широти вираження, музиканти прагнули знайти спосіб ідеального поєднання елементів китайської й західної музики та віднайти унікальний шлях створення музики, яка б утілювала колорит традиційної китайської музики й водночас демонструвала прийоми західної музики.
І ніде цей період не був настільки помітний, як у розквіті оркестрового руху в цілому. Зіткнувшись з випробуваннями і труднощами, передові соціальні групи Китаю гостро усвідомили цінність оркестрової музики як форми художнього вираження, що відображає драматичні переживання народу в умовах мінливостей історії. У результаті музиканти присвятили себе розвитку колективного виконання і звернулися до створення більш глибоких і серйозних творів театральної музики. Композитори також прагнули поєднати оркестрову музику з народним змістом, щоб створити видатні твори, які мають як національний, так і міжнародний характер.

Формування оркестрової функції.

Протягом 1949-1957 років простір для оркестрової творчості ставав дедалі ширшим і ширшим, а уява отримала повний простір. Перемога в антияпонській війні відкрила китайським оркестровим композиторам шлях до створення нових творів, надавши безпрецедентні можливості для розвитку. У цей період китайські композитори зосередили свої оркестрові твори на життєвих темах і сюжетах, створивши низку творів із глибоким підтекстом.
Пісня "Гірський ліс" Ма Сіцюна, "Мелодія Яо" Лю Тієшаня, Мао Юаня, увертюра "Весняне свято" Лі Хуаньчжи та "Історія жовтого журавля" Ши Юнкана - ось деякі з класичних творів, що свідчать про прагнення китайських композиторів до створення музичних образів з яскраво вираженою національною специфікою. У цих творах оригінальні народні мелодії та наспіви ретельно оркестровані й ідеально поєднуються з багатими барвами оркестру, підкреслюючи оригінальність і надаючи творам нової художньої сили.
З плином часу звуковий образ оркестрової музики поступово проник до сердець людей, а гармонія і єднання з народною музикою стали новою мистецькою модою. Люди стали активно шукати шляхи симфонічного освоєння народного музичного матеріалу, уміло поєднуючи традиції і сучасність, Схід і Захід, створюючи унікальні мистецькі шедеври. Оркестрові твори цього періоду, безсумнівно, залишили яскраву спадщину в історії китайської музики.

"Культурна революція" (1966-1976)

У музичній і культурній історії Китаю двадцятого століття двадцять років з 1957 по 1976 рік були періодом застою, викликаного політичною ситуацією в країні. У перше десятиліття (1957-1966) Культурна революція справила глибокий вплив на симфонічну музику китайських композиторів. Як і інші види мистецтва і культури Китаю, що бурхливо розвивалися, симфонічна музика під час Культурної революції перебувала в стані штучного застою. Під гаслами "супутники в небі" і "металургійний стрибок уперед" артистів відправляли працювати на заводи або в сільську місцевість. Для політиків оркестр був очевидним резервом робочої сили, яку можна було використати в сільськогосподарському виробництві або, принаймні, збагатити дозвілля селян.
Однак темпи розвитку творчості музикантів і композиторів, які пов'язали своє життя з музикою, неможливо було зупинити - вони лише пристосовувалися до моменту тією мірою, яка давала змогу їм вистояти в таких умовах. Композитори підкреслювали соціальну значущість симфонічної музики, використовуючи сюжети реальних історичних подій, демонструючи важливість симфонічних творів. Твори цього періоду наповнені посиленням національних особливостей музичного стилю. Особливого значення набуває програмний фактор.
Ретельне складання репертуару програми дає уявлення про глибину і продуманість творчості авторів. Уміле використання військово-патріотичної або народної тематики зробило ці твори більш доступними і зрозумілими для публіки у важкі часи. Зразковими творами цього періоду можна вважати Симфонію № 2 "Війна опору Японії" Ван Юньцзяня, Симфонію "Довгий марш" Дін Шанде, Симфонічну поему "Пам'ятник народним героям" Цюй Вея, а також скрипковий концерт Хе Чжаньхао і Чень Гана "Лян Шаньбо і Чжу Інтай". Усі твори Хе Чжаньхао і Чень Гана є зразковими для цього періоду.
Особливо варто відзначити, що "Лян Шаньбо і Чжу Інтай" з його ніжною мелодією та яскравими оркестровими фарбами вдало передає чарівність фольклору і став блискучою візитною карткою сучасного китайського програмного концертного симфонізму.

Симфонізм у Пекінській опері.

У друге десятиліття "культурної революції" китайські симфоністи звернули свою увагу на оперу, а візит дружини Мао Цзедуна Цзян Цін до Центрального оркестру в січні 1965 року став переломним моментом, який відкрив нові перспективи для майбутньої симфонічної творчості композитора. Її несподіваний візит і активна участь у вивченні оркестрової діяльності музикантів сповістили про початок нового розділу. Під керівництвом Цзян Цин усі члени симфонічного оркестру разом репетирували сучасну революційну пекінську оперу "Шацзябан" і наполягли на тому, щоб симфонічний оркестр забезпечив акомпанемент для цієї постановки. Ця перспективна пропозиція, що надійшла від високопоставленої особи з глибоким впливом, послужила чудовим імпульсом.
Інтенсивний темп роботи приніс свої плоди. Китайська симфонічна музика зробила несподіваний поворот у своєму розвитку: концертне перекладення опери збагатило техніку оркестровки; уперше оркестр був повністю залучений у драматургію театрального твору. В оркестровій партії зазвучали характеристики персонажів і виразні оркестрові резюме, що узагальнюють найважливіші моменти драми.
Тепер оркестрова музика підкреслювала атмосферу сцен, створювала виразну паралель із подіями, пояснювала драматичні ситуації мовою музики, наголошувала на ефектах символічного перебільшення, притаманних жанру пекінської опери. Поєднання китайського театру та оркестрової музики дає змогу побачити неминучість взаємозв'язку провідних пластів мистецтва в культурі. Практика адаптації в оперних концертах значно розширила оркестрові прийоми, вперше дозволивши оркестру повністю зануритися в емоційну експресію драматичного твору. В оркестровій партії глядач може почути як тонке зображення персонажів, так і насичене оркестрове вираження ключових моментів драми.
Сьогодні оркестрова музика відіграє ключову роль у театрі, створюючи виразну силу паралельно до сюжету, глибоко інтерпретуючи драматичну ситуацію мовою музики та ще більше підкреслюючи символічні та перебільшені ефекти, властиві жанру Пекінської опери.
На прикладі ідеального злиття китайського театру й оркестрової музики ми можемо простежити неминучу тенденцію взаємопроникнення й спільного розвитку різних галузей культури та мистецтва. Невдовзі після прем'єри симфонічної версії "Шацзябана" з'явилася оркестрова увертюра "Взяття розумом гори Вейхушань", тематичний зміст якої насичений динамікою трансформації: ліричні мелодійні теми набувають епічного звучання, а драматична атмосфера коди виростає з танцювальних елементів. Фортепіанний концерт "Степові сестри" сповнений контрастів. Твори цього періоду - здебільшого плід колективної творчості, що відображає рідкісну якість китайських музикантів - їхню здатність до художньої одностайності, яка примножує індивідуальні творчі імпульси. Це дає розвиток китайської театральної культури в постійному об'єднанні в одній формі кількох смислів або компонентів смислу, розділених між різними формами (танець - спів - акробатика - акторська гра тощо).

Епоха відкритості.

З 1979 року Китай вступив у нову еру своєї історії - еру відкритості. У цю епоху китайська симфонічна музика остаточно звільнилася від кайданів політичних обмежень. Симфонічні твори стали творчим ресурсом для китайських композиторів, які не тільки знайомилися із сутністю і технікою західноєвропейської музичної мови, а й глибоко осягали внутрішні правила різних музичних форм і жанрів.
У цей період у китайській музиці проявилися нові небувалі якості, найпомітнішою з яких стало значне посилення почуття суб'єктивності. Композитори стали виразніше виражати свої особисті стилі та унікальні концепції, а в їхніх творах втілилися їхні власні глибокі прозріння та унікальне розуміння світу. Водночас розуміння національної музичної мови сягнуло нових висот, а в нових симфонічних творах проявилося прагнення до втілення власних мистецьких концепцій і досягнення естетичних ідеалів.
Серед видатних творів цього періоду - сюїта для скрипки з оркестром "Гірський ліс" Лю Дуннаня, симфонія "Лі Сао" Тан Дуня, концерт для скрипки з оркестром Ду Мінсіня, симфонічна сюїта "Юньнаньська поезія юм" Ван Сіліня. Ці твори на глибокому рівні відображають гармонійний баланс між китайською культурою та новими жанрами національної думки. У цей період китайська симфонічна музика поступово сформувала унікальний жанровий і стилістичний профіль, успадкувавши сутність традиційної музики і увібравши в себе новаторські елементи сучасної музики. Принципи сюїти і тенденція до епічної лірики були реалізовані в поєднанні з філософською глибиною і масштабом, втіленими в оркестровій музиці.

Сучасна китайська симфонія.

Останній етап, але в жодному разі не завершальний, - відкритий і сучасний. Він почався саме в період реформ і відкритості Китаю. Політика реформ і відкритості, ухвалена на Третьому пленумі ЦК Одинадцятого скликання як важливий історичний вузол, перегорнула нову сторінку в сучасній історії, створивши нові соціальні та культурні умови і творчі можливості для організацій виконавського мистецтва. У минулому симфонічні оркестри не мали відданого художнього керівництва та стандартної організаційної системи для проведення музичного сезону. Однак тепер вони можуть складати власні програми, обирати репертуар та організовувати репетиції. Діяльність оркестру також тісно пов'язана з системою оплати праці музикантів, яка стала більш регульованою та розумною. Пан Дерек Лі неодноразово наголошував на недоліках режиму роботи оркестру серед музичної громадськості та активно висував пропозиції керівництву країни та Міністерству культури щодо реконструкції та оптимізації роботи оркестру.

У 1996 році Міністерство культури провело глибоку реформу дванадцяти загальнонаціональних симфонічних оркестрів, і на основі колишнього Симфонічного оркестру Центральної філармонії було створено довгоочікуваний Китайський національний симфонічний оркестр. З огляду на видатний внесок пана Лі Делуна в розвиток китайської симфонічної музики та його високу репутацію в музичних і культурних колах Китаю, Міністерство культури спеціально нагородило його Почесною премією диригента на знак визнання його видатного внеску в справу китайської симфонічної музики.
Китайські симфонічні полотна, створені в останнє десятиліття XX століття і перші десятиліття XXI століття, всебічно відображають історичні роздуми композиторів, їхню підвищену увагу до долі батьківщини і турботу про національне відродження. Драматургічна перспектива симфонічних творів - це лірична або драматична епопея, що випромінює шляхетний дух і багатий внутрішній світ людини, в якому спресовані історія та сучасність, філософське напруження конфуціанства та гострота сприйняття, властива сьогоденню. Глибина думки в поєднанні зі зрілістю професійної майстерності проступають у симфоніях китайських композиторів.
6 червня 1997 року в Пекіні відбувся концерт, присвячений 80-річчю пана Лі Делуна. Концерт став не тільки глибокою даниною поваги великому музиканту, а й концентрованою демонстрацією блискучих досягнень китайської симфонічної музики за останні роки.
В останнє десятиліття XX століття і перше десятиліття XXI століття китайська симфонічна музична творчість вийшла на якісно новий етап. Твори цього періоду повною мірою відображають глибокі роздуми композиторів про історію, пильну увагу до долі батьківщини і гарячу надію на національне відродження. Ці симфонічні твори з їхньою унікальною драматичною перспективою подібні до ліричного або драматичного епосу, що демонструє шляхетний дух і багатий внутрішній світ людства. У них одночасно відчувається історична важкість і сучасність, що демонструють філософську насиченість конфуціанства та гостре сприйняття, властиве сучасним людям.
Серед численних творів цього періоду симфонія № 2 "Сто років змін" Чжу Чженьєра, безсумнівно, є одним із найяскравіших шедеврів. Твір продовжує тему трагічних наслідків Культурної революції, яку композитор розкрив у своїй першій симфонії, і мовою музики глибоко аналізує глибокий вплив того історичного періоду на природу людини та суспільства. Коментуючи цей твір, Чжу Чженьер писав: "Нація, здатна зрозуміти власну трагедію, - цивілізована нація, яка поважає себе. Блискуче завтра вирощується посеред негараздів".

Друга симфонія композитора слідує природним законам психологічного розвитку, вбираючи в себе безліч емоційних елементів, таких як здивування, печаль, гнів і сила. Між чотирма частинами настрій музики змінюється, як хвилі, утворюючи різкий і напружений контраст.
Цей твір - щедрий подарунок тибетським співвітчизникам від композитора, який ступив на таємничу й прекрасну землю Тибету 1986 року і був одразу ж приголомшений його чудовими краєвидами та глибоко зацікавлений його давньою й барвистою традиційною культурою. Простий, таємничий, урочистий і радісний художній темперамент тибетської музики привів композитора в захват і послужив джерелом нескінченного натхнення для його майбутніх творінь.
У першій частині Симфонії № 2 "Сто років мінливостей" Чжу Чженьер поетичними мазками пише програму-роздум:
"Світло Будди чи сонячне світло?
У світі чи в небі?
Що це - доблесні військові барабани минулого чи кроки нової епохи?
Історія подібна до довгого, мінливого писання". Епічний тон цієї симфонії побудований на принципі розвивального варіювання, що вміло поєднує в собі багатство етнічних мелодій, гармонійну чарівність китайських гармонійних структур, а також прийоми й послідовні принципи західної класичної поліфонії. Разом ці елементи утворюють міцний фундамент музичної мови оркестру, даючи змогу китайській симфонії за трохи більш як 80-річну історію стрімко наближатися й відповідати культурним парадигмам, накопиченим на Заході за майже 300 років.
Китайська симфонічна музика, що щільно увійшла в репертуар сучасних симфонічних оркестрів Китаю, також сприяє зростанню симфонічних оркестрів у країні. Сьогодні майже у всіх 22 провінційних столицях країни є свої симфонічні оркестри, що робить їх важливою силою в культурному та мистецькому житті Китаю. Зі швидким розвитком китайської економіки багато міст другого ешелону також почали розглядати можливість створення нових симфонічних оркестрів, щоб збагатити культурне життя міста і підвищити художню грамотність його жителів.
Наприклад, у Чжанцзяцзе завдяки активним зусиллям муніципальної влади 2018 року при Академії Чжанцзяцзе був успішно створений філармонійний оркестр. У цьому оркестрі беруть участь запрошені іноземні музиканти з Європи та Азії, які привнесли в оркестр нові сили завдяки своїй чудовій майстерності та глибокій художній культурі. Репертуар оркестру багатий і різноманітний, до нього входять класичні твори китайських і зарубіжних композиторів, а також їхні адаптації, які дарують слухачам яскраві музичні враження.
26 квітня 2024 року відбулася успішна прем'єра симфонічної поеми українського композитора Куценка Тараса "Сила природи в Чжанцзяцзе". У цьому творі поетичними штрихами зображено життєвий шлях людини, який так само складний і важкий, як сходження на гору. Однак у прагненні до прогресу люди продовжують долати труднощі і долати себе, возз'єднуючись із силою природи і демонструючи стійкість.

Дивлячись у майбутнє, китайські композитори продовжуватимуть втілювати свої творчі мрії та прагнутимуть створити новий симфонічний твір, який повною мірою продемонструє "сучасний національний темперамент і музичний рівень Китаю, а також глибину думки та розуміння історії". Вони братимуть активну участь у створенні світової симфонічної музики зі своїми унікальними перспективами та глибоким розумінням.

Редакційна група:
Кандидат філологічних наук - Ма Лімін
Віце-президент коледжу Чжанцзяцзе: Юань Ціцзюнь
Доктору філасівських наук Університету Нью Йорка - Алекс Сіно